5 Мотивашка как вона є

Колись ця книга буквально вистрелила... Колись на якомусь зі стародавніх мережевих ресурсів, де правилом гарного тону було укрити співрозмовника фаллосом, а мова нагадувала спілкування малолітніх дебілів. А книга вистрелила...

Ледь не кожен зміг впізнати у головному герої себе коханого. Особливо, себе взнавали ті, кому тоді було близько 30 років. Коли не хочеться вйобувати, а акусно кушать - хочеться. Коли поруч - засцяні під‘їзди, алконавти і бариги з бандитами. І Рєзвєй дав надію. Надію на те, що якщо хочеш кудить прийти, то треба знати, куди ідеш і мати сили туди йти. Треба мати сили і наснагу, треба мати «карту», де ясно видно дороговказ і яскравою крапкою визначено кінцеву точку. А так влом і впадло, що аж усратись. І простіше пити півасік, потрахувати низькопрофільних «дєвушек», якість яких з року в рік все нижче, а тобі все більше впадло. І це ж ще треба йти. А тут фільмєц цікавий чи у фейсбучкі черговий срач. І навіть коли ти дошкандибав до цілі, шоком стає те, що там далі - нова ціль. А в казках все закінчується на першій же перемозі...

«Кірпічі 2.0» - більш професійна, «прилизана» книга. В ній автора менше, а мотивації більше. Алкоголіки, які допомагають головному герою - це взагалі трешачок. 

Але прочитати книгу необхідно. Бо так і будеш сидіти на шиї у батьків, очікуючи, що тобі перетелефонує Білл Гейтс. Не перетелефонує. У нього немає номера твого телефона...