4

"Сила не изменяет тебя, – сказал он тогда. – Она лишь раскрывает твои возможности."

Я не знаю як і не знаю чому, але цієї ночі в мене був кошмар, сюжетом з книги. Таке зі мною відбувається дуже оідко. Певно на мене так вплинули деякі криваві події.

"Не всегда выживает тот, кто прав, если только в историях, в которые мы хотим верить. Легенды лгут."

Взагалі мене не сильно приваблює міфологія, будь-яка. Але от такі ретелінги в сучасній літературі, в умовах сьогодення, з героями гашого часу, дуже подобаються. Таким чином, можна зацікавитися тематикою, яка ніколи не мала великого значення. Щось в цьому є.

"Ложь, помноженная на другую ложь, никогда не станет правдой."

Але спочатку важко було зорієнтуватися, тому легше було б сприйняти сюжет і героїв, якби я хоча б поверхньо знала грецьку міфологію.

Головная героїня - Лора, пережила смерть всієї родини, і вона остання (майже) з роду тих, хто може тримати та використовувати Егіду. Вона намагається ніяк не бути зв'язаною зі світом богів та їх послідовників. Але дуже не просто, коли кожні 7 років відбувається Агон. Боги відправляються на Землю у вигляді смертних, на них ведеться полювання мтаровинними родинами і убивця бога отримує його силу.

"Мы должны отпустить прошлое, если хотим обрести будущее, – закончил отец."

Загально книга читалась дуже швидко в легко, плюс це одиначка, тому продовження немає. Тим не менш, фінал мене не задовільнив. Дуже легкий порівняно з усім кровяним месивом, який був у сюжеті.